Главная
ІЗЮМСЬКА ОДПІ ГУ ДФС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ПОВІДОМЛЯЄ Версия для печати Отправить на e-mail
27.09.2018
Новостворена юридична особа: початок дії єдиного податку третьої групи
Відповідно до абзацу другого п.п. 98.1.2 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації. 


Для зареєстрованих в установленому законом порядку суб’єктів господарювання (новостворених), які протягом 10 календарних днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої, зокрема, для третьої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація (абзац другий п. 294.4 ст. 294 ПКУ). 


Виник податковий борг? У органів фіскальної служби є підстава для анулювання реєстрації платника єдиного податку
Нагадумо підприємцям, які працюють за спрощеною системою оподаткування, про необхідність своєчасної сплати єдиного податку. 
Відповідно до норм Податкового кодексу у разі наявності  податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів реєстрація платника єдиного податку може бути анульована. Контролюючий орган приймає рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку. 
В подальшому такий суб’єкт господарювання може  перейти на спрощену систему оподаткування тільки після закінчення чотирьох послідовнихкварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. 
Перевірити стан розрахунків з бюджетом по єдиному податку можна через «Електронний кабінет платника» або шляхом проведення звірки в Центрах обслуговування платників податків за місцем реєстрації. 
Не  допускайте виникнення податкового боргу! 
Звіт про контрольовані операції – до 1 жовтня!
Відповідно до п. п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. 
Нагадаємо, що форма та Порядок складання Звіту про контрольовані операції затверджені наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 №8.  
Декларуйте доходи! Банки надають інформацію фіскальній службі
На сьогоднішній день органи ДФС та банківські установи тісно співпрацюють у порядку обміну інформацією щодо банківських рахунків фізичних осіб. 
Так, фахівцями управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС області отримано податкову інформацію стосовно самозайнятої особи, яка здійснювала господарську діяльність у 2017 році у сфері торгівлі. 
В установах банку жінкою-підприємцем було відкрито розрахункові рахунки як на самозайняту особу, так і карткові  на фізичну особу. 
Під час здійснення господарської діяльності вона отримувала грошові кошти за реалізований товар на карткові рахунки відкриті як на фізичну особу. Суми яких, в свою чергу, не декларувала, податки з них не сплачувала. 
У ході проведення документальної перевірки було встановлено отримання доходу від здійснення господарської діяльності за 2017р. у сумі понад 9,2млн.грн., які надійшли на карткові рахунки фізичної особи. 
За результатами вжиття контрольно-перевірочних заходів вказаній особі донараховано податків та зборів понад 2,7 млн.грн. 
Фіскальна служба закликає громадян декларувати усі отримані доходи в повному обсязі та сплачувати з них податки.  
Заповнення реквізитів «Призначення платежу» та «Отримувач» платіжного доручення на сплату ЄСВ
Вимоги щодо заповнення платіжних документів на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) визначені Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 666). 
Так, відповідно до п. 5 Порядку № 666 при сплаті ЄСВ поле «Призначення платежу» розрахункового документа заповнюється таким чином: 
· у полі № 1 – зазначається службовий код («*»); 
· у полі № 2 – друкується розділовий знак «;» та код виду сплати («101» – Сплата суми єдиного внеску); 
· у полі № 3 – друкується розділовий знак «;» та код за ЄДРПОУ платника, який здійснює сплату; 
· у полі № 4 – друкується розділовий знак «;» та роз’яснювальна інформація про призначення платежу; 
· у полі № 5 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється;  
· у полі № 6 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється; 
· у полі № 7 – друкується розділовий знак «;», поле не заповнюється. 
Відповідно до п. 15 додатка 7 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (далі – Інструкція № 22), при заповненні реквізита «Отримувач»: 
■ зазначаються найменування отримувача, що відповідає найменуванню отримувача, яке заявлене в банку отримувача у картці із зразками підписів, або його скорочене найменування, яке відповідає зареєстрованому в установчих документах; 
■ зазначається прізвище, ім’я, по батькові отримувача, що відповідає прізвищу, імені, по батькові отримувача, яке заявлене в банку отримувача у картці із зразками підписів; 
■ під час сплати платежів до бюджету зазначаються найменування (повне або скорочене) відповідної установи, на ім’я якої відкрито рахунки для зарахування надходжень до державного та/або місцевих бюджетів, найменування території та код бюджетної класифікації. 
Зазначений Інструкцією № 22 порядок розповсюджується і на платників ЄСВ. 
При цьому, відповідно до частини шостої ст. 9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями для зарахування ЄСВ в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. 
Оскільки ЄСВ не належить до доходів бюджету, то код бюджетної класифікації не вказується, а у полі «Отримувач» платіжного доручення зазначаються найменування органу ДФС та його код за ЄДРПОУ. 
Використання акцизних марок: порядок придбання та звітність
Підпунктом 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями визначено, що марка акцизного податку – це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. 
Відповідно до п. 3 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1251 із змінами, підприємства – виробники та імпортери алкогольних напоїв і тютюнових виробів подають в електронній формі щомісяця до 10 числа територіальному органові ДФС для задоволення через два місяці потреби в марках акцизного податку попередню заявку-розрахунок про потребу в марках за їх видами, копію платіжного документа на перерахування плати за марки з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення та звіт про використання марок, придбаних у попередньому місяці. 
Слід зауважити, що до 20 числа місяця, в якому подано попередню заявку-розрахунок, покупці марок мають право здійснити корегування такої заявки в бік збільшення, що не перевищує визначеного в ній обсягу, шляхом подачі додаткової попередньої заявки-розрахунку. 
Форми заявок-розрахунків на виготовлення та придбання марок акцизного податку, звіту про використання марок акцизного податку та журналів для обліку марок акцизного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від    11 квітня 2016 року № 428, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 663/28793. 
Згідно із формою звіту про використання марок акцизного податку зазначений звіт подається виробником (імпортером) щомісяця 05 числа місяця, наступного за звітним, на паперових носіях та в електронному вигляді до Головного управління ДФС області. 
Визначення об’єкта оподаткування рентною платою за воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту або рибництва
Відповідно до пп. 255.3.1 п. 255.3 ст. 255 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води без її вилучення з водних об’єктів є:  
► для потреб гідроенергетики – фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії; 
► для потреб водного транспорту – час використання поверхневих вод вантажним самохідним і несамохідним флотом, що експлуатується (залежно від тоннажності), та пасажирським флотом, що експлуатується (залежно від кількості місць).  
Об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води для потреб рибництва є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (пп. 255.3.2 п. 255.3 ст. 255 ПКУ). 
Система e-Receipt: бізнес очікують зміни щодо реєстрації розрахункових операцій
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2018 року № 472 (далі – Постанова № 472) було затверджено проведення пілотного проекту щодо реєстрації та експлуатації новітніх моделей програмних та/або програмно-технічних комплексів, призначених для реєстрації розрахункових операцій. 
Отже, бізнес очікують зміни щодо реєстрації розрахункових операцій, які дозволять спростити та здешевити процес, а також покращити умови ведення господарської діяльності. 
Слід зазначити, що інноваційна електронна система e-Receipt передбачає: 
► можливість використання новітніх моделей комплексів та їх миттєву фіскалізацію; 
► можливість використання контрольно-звітної інформації, що передається від пристрою (чеки) суб’єктами господарювання, для самоконтролю та громадянами для захисту їх прав як споживачів; 
► відмову від друку паперових чеків; 
► відмову від послуг інформаційного екваєра; 
► безкоштовне програмне забезпечення та інтерфейси користувачів — суб’єктів господарювання та покупців; 
► створення центру супроводження бізнесу, який включатиме адміністраторів серверного обладнання та службу підтримки користувачів; 
► цілодобову доступність користувачів до системи, можливість їх обслуговування у режимі 24/7/365. 
Заходи, які здійснюються для вдосконалення процедур реєстрації і застосування РРО, спрямовано на дерегуляцію відносин між державою та бізнесом у сфері застосування РРО, адже створення нової системи з досить широким функціоналом стане не тільки ефективним інструментом контролю за проведенням розрахункових операцій з боку держави, а й зручним електронним сервісом для користувачів РРО та громадян-покупців. 
Нагадуємо, що інноваційна система реєстрації та обліку реєстраторів розрахункових операцій – e-Receipt, розроблена ДФС, передбачає оnline реєстрацію пристроїв (персональні комп’ютери, планшети,смартфони), без подання до контролюючих органів будь-яких паперових документів та не потребує абонентської плати за користування нею. 
Е-Receipt може бути встановлена та підтримуватиметься будь-яким пристроєм. Вона передбачає програмне забезпечення для платника (продавця), покупця та ДФС, а також буде інтегрована з «Електронним кабінетом». 
Всі кейси цієї системи є безкоштовними для її користувачів та не потребують абонентської плати за користування. Крім того, система e-Receipt працюватиме цілодобово та міститиме значний масив інформації для забезпечення потреб її користувачів. 
Система e-Receipt також матиме можливість інтегруватися з іншими системами ДФС та бухгалтерськими програмами, відповідатиме вимогам захисту інформації та передбачатиме мінімальні затрати часу на процес фіскалізації. 
Документи, які підтверджують міжнародне перевезення з метою застосування ставки ПДВ нуль відсотків
Відповідно до пп. «е» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податків з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. 
Операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом (пп. «а» пп. 195.1.3 п.195.1 ст.195 ПКУ). 
Згідно із ст. 9 Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» із змінами і доповненнями перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.  
Такими документами можуть бути: 
- авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); 
- міжнародна автомобільна накладна (CMR); 
- накладна СМГС (накладна УМВС); 
- коносамент (Bill of Lading); 
- накладна ЦІМ (CIM); 
- вантажна відомість (Cargo Manifest). 
До уваги роботодавців: працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору
Відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску, за формою згідно з додатком, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: 
► засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; 
► на паперових носіях разом з копією в електронній формі; 
► на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами. 
Важливо: згідно з частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами та доповненнями працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 
Строки зберігання товарів та транспортних засобів комерційного призначення на складах контролюючих органів
Згідно з частини 1 ст. 240 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями (далі – МКУ) товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у пунктах 1 – 3 і 5 частини 1 та у пунктах 1 – 4 і 7 частини 5  ст. 238 МКУ, можуть зберігатися на складах контролюючих органів протягом  90 днів за винятком випадків, передбачених частиною 7 ст. 240 МКУ. 
Товари, зазначені у пунктах 4 і 6 частини 1 ст. 238 МКУ, зберігаються на складах контролюючих органів протягом строків, необхідних для організації процедури розпорядження ними, але не більше 90 днів (частина 2 ст. 240 МКУ). 
Товари, зазначені у п. 5 частини 5 ст. 238 МКУ, можуть зберігатися на складах контролюючих органів протягом строків, установлених ст. 125 МКУ (частина 3 ст. 240 МКУ). 
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у п. 6 частини 5 ст. 238 МКУ, що підлягають поверненню власнику, можуть зберігатися на складах контролюючих органів протягом 90 днів з дня набрання законної сили відповідним рішенням (частина 4 ст. 240 МКУ). 
Товари, зазначені у п. 7 частини 1 ст. 238 МКУ, можуть зберігатися на складах контролюючих органів протягом 180 днів (частина 5 ст. 240 МКУ). 
Товари і документація, зазначені у пунктах 8 – 11 частини 1 та у п. 8 частини 5 ст. 238 МКУ, зберігаються на складах контролюючих органів протягом строків, визначених законодавством (частина 6 ст. 240 МКУ). 
Валюта України та іноземна валюта, депоновані в уповноважених банках, можуть зберігатися в них протягом 1095 днів (частина 7 ст. 240 МКУ). 
До уваги платників, які здійснюють контрольовані операції!
Звертаємо увагу, що джерела інформації, які використовуються для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки», визначені пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). 
Відповідно до пп. 39.5.3.1 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з пп. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 ПКУ, зокрема: 
а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента – сторони контрольованої операції з непов’язаними особами; 
б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб; 
в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу; 
г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод. 
Якщо платник податків з метою встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» за методами, визначеними п. 39.3 ст. 39 ПКУ, використав джерела інформації, передбачені пп. 39.5.3.1 пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ, контролюючий орган використовує ті самі джерела інформації, якщо не доведено, що інші джерела інформації дають можливість отримати вищий рівень зіставності комерційних та фінансових умов операцій (пп. 39.5.3.2 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ). 
Згідно з пп. 39.5.3.3 пп. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ для зіставлення з метою оподаткування умов контрольованих операцій з умовами неконтрольованих операцій контролюючий орган не має права використовувати інформацію, яка не є загальнодоступною (зокрема інформацію, доступ до якої наявний тільки у органів державної влади). 
Вимоги пп. 39.5.3.3 п.п. 39.5.3 п. 39.5 ст. 39 ПКУ не стосуються податкової інформації, отриманої контролюючим органом під час проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» відповідно до пп 39.5.2.13 п.п 39.5.2 п. 39.5 ст. 39 ПКУ. 
Консультаційні послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах незалежно від того резидентом чи нерезидентом вони надаються
Згідно з пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року  № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ. 
Підпунктом «в» п. 186.3 ст. 186 ПКУ визначено, що при наданні консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем місцем постачання зазначених послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця –місце постійного чи переважного його проживання. 
Отже, у випадку надання резиденту консультаційних, а також інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних послуг, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем, місцем постачання зазначених послуг є митна територія України, а тому такі послуги підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах за основною ставкою ПДВ незалежно від того резидентом чи нерезидентом вони надаються. 
Крім цього, слід зазначити, що при постачанні нерезидентом (неплатником ПДВ), послуг резиденту, такий резидент є відповідальним за нарахування та сплату податку до бюджету. 
Виплата заробітної плати в «конвертах» - позбавлення соціальних гарантій 
Легалізація трудових відносин, сплата податків і єдиного соціального внеску – це законодавчо закріплені права працюючої людини сьогодні та гарантоване майбутнє завтра. 
Тіньова зарплата є однією із найбільших проблем сучасної економіки України. Виплата заробітної плати «у конвертах» призводить до значних негативних наслідків не тільки для бюджету держави, а й для самих працівників. 
Робота в області щодо виявлення фактів порушень платниками податків податкового та іншого законодавства при виплаті заробітної плати та інших доходів громадянам триває. 
Дохід у вигляді призу в негрошовій формі: оподаткування ПДФО
Згідно з пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) включаються, зокрема, доходи у вигляді виграшів, призів. 
Умови оподаткування виграшів та призів визначені у п. 170.6 ст. 170 ПКУ. 
Відповідно до пп. 170.6.2 п. 170.6 ст. 170 ПКУ податковим агентом – оператором лотереї у строки, визначені ПКУ для місячного податкового періоду, до бюджету сплачується (перераховується) загальна сума ПДФО, нарахованого за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 %), із загальної суми виграшів (призів), виплачених за податковий (звітний) місяць гравцям у лотерею. 
Оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому ПКУ для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 %) (пп. 170.6.3 п. 170.6 ст. 170 ПКУ). 
При цьому, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, розрахований відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПКУ. 
До уваги платників податку на додану вартість!
Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)). 
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком: 
· товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;  
· газу, який постачається для потреб населення.  
Для товарів, придбаних на митній території України або ввезених на митну територію України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою таке майно набуте у власність, тобто ціна, зазначена в договорі на придбання товару (контрактна вартість). 
Отже, з метою нарахування податкових зобов’язань при подальшому постачанні раніше імпортованих товарів ціна придбання таких товарів визначається на дату переходу прав власності на такий товар за ціною, зазначеною в договорі на придбання товару (контрактною вартістю). 
Податок на прибуток: визначення об’єкта оподаткування з урахованням сум ПДВ
Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. 
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ. 
Ведення бухгалтерського обліку сум податку на додану вартість здійснюється на підставі Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.07.1997 № 141 із змінами та доповненнями (далі – Інструкція). 
Отже, при визначенні об’єкта оподаткування з податку на прибуток суми ПДВ враховуються відповідно до Інструкції. 
Виробник алкоголю та тютюнових виробів для їх експорту повинен мати ліцензію на право експорту таких виробів
Згідно з ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 481) імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій. Ліцензія на право експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються терміном на пять років. Плата за ліцензії становить 780 гривень за рік. 
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року     № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» органом ліцензування такого виду господарської діяльності як експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено Мінекономрозвитку. 
Пунктом 3 Положення про марки акцизного збору, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1995 року № 849/95 «Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби» (далі – Положення № 849) визначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, виготовлені з метою експорту, не підлягають маркуванню українськими марками акцизного збору. 
Продукція, призначена для експорту, маркується згідно з умовами відповідної угоди на експорт (абзац п’ятнадцятий частини першої ст. 11 Закону № 481). 
Пунктом 4 Положення № 849 встановлено, що митне оформлення алкогольних напоїв та тютюнових виробів, виготовлених для експорту, проводиться лише за місцем їх виробництва відповідними митними органами. Транспортування та зберігання таких товарів на території України здійснюється під митним контролем. 
Отже, експорт власної продукції виробником алкогольних напоїв (тютюнових виробів) може здійснюватися за наявності у виробника ліцензії на право експорту алкогольних напоїв (тютюнових виробів). 
Податок на додану вартість: порядок оподаткування операцій з тимчасового ввезення (імпорту)/вивезення (експорту) товарів
Відповідно до п. 206.7 ст. 206 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до операцій із ввезення товарів на митну територію України у митному режимі тимчасового ввезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ або умовне часткове звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 18 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI із змінами та доповненнями (далі – МКУ), а саме: 
► умовне повне звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених ст. 105 МКУ (пп. 206.7.1 п. 206.7 ст. 206 ПКУ); 
► умовне часткове звільнення від оподаткування застосовується до товарів та в порядку, визначених ст. 106 МКУ. Сплачені суми ПДВ включаються платником до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому було сплачено податок (пп.206.7.2 п. 206.7 ст. 206 ПКУ). 
До операцій із вивезення товарів за межі митної території України в митному режимі тимчасового вивезення застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ПДВ за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених главою 19 МКУ (п. 206.8 ст. 206 ПКУ). 
 Спадкоємець не має права отримати інформацію про доходи з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків у разі смерті фізособи
Відповідно до п. 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються дані про фізичних осіб, зокрема про джерела отримання доходів.  
Згідно з п. 70.16 ст. 70 ПКУ органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов’язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, зокрема органи державної реєстрації актів цивільного стану – про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток). 
Порядок отримання відомостей із Державного реєстру регламентується розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 (далі – Положення № 822). 
Так, відомості з Державного реєстру надаються контролюючим органом особисто фізичній особі або її представнику за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу, та довіреності (для представника), про що робиться відповідний запис в журналі надання відомостей за формою, наведеною у додатку 17 Положення № 822 (п. 8 розділу Х Положення № 822). 
Пунктом 3 розділу VI Порядку обробки персональних даних у базі персональних даних – Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 лютого 2015 року № 210 (далі – Порядок № 210), передбачено, що персональні дані у Державному реєстрі зберігаються протягом усього життя фізичної особи – платника податків та 75 років з дати внесення запису про її смерть.  
Без згоди фізичної особи – платника податків її персональні дані можуть передаватися, зокрема, за рішенням суду або коли передача персональних даних прямо передбачена законом України і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини тощо (п. 2 розділу VII Порядку № 210). 
На підставі отриманого від органів державної реєстрації актів цивільного стану повідомлення про фізичну особу, яка померла, відомості про таку особу в Державному реєстрі закриваються і не підлягають подальшому використанню. 
Отже спадкоємець, звертаючись до контролюючого органу, не може отримати з Державного реєстру інформацію про джерела отриманих доходів фізичної особи, яка померла. Без згоди фізичної особи – платника податків її персональні дані можуть передаватися лише в випадках, зазначених у п. 2 розділу VII Порядку № 210. 
Відрядження до країни з візовим режимом: оподаткування ПДФО 
Нагадуємо, що оподаткування доходів фізичних осіб регламентується Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ), згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема кошти, отримані платником податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ. 
Відповідно до пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ до оподатковуваного доходу не включаються витрати на відрядження, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добові витрати), понесені у зв’язку з таким відрядженням у межах території України, але не більш як 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, в розрахунку за кожен календарний день такого відрядження, а для відряджень за кордон – не вище 80 євро за кожен календарний день такого відрядження за офіційним обмінним курсом гривні до євро, установленим Національним банком України, в розрахунку за кожен такий день. 
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену пп 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ. 
Сума добових визначається у разі відрядження, зокрема до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), – згідно з наказом про відрядження за наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів, рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні). 
За відсутності зазначених відповідних підтвердних документів, сума добових включається до оподатковуваного доходу платника податку. 
Отже, у разі відрядження до країн, в’їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в’їзд), сума добових витрат не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за умови наявності документальних доказів перебування особи у відрядженні (зокрема, відміток прикордонних служб про перетин кордону, проїзних документів (транспортних квитків) рахунків на проживання та/або будь-яких інших документів, що підтверджують фактичне перебування особи у відрядженні) та виконання інших вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 ПКУ. 
Платником єдиного податку третьої групи не подана заява щодо зміни видів діяльності: наслідки
Відповідно до п. 299.7 ст. 299 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема види господарської діяльності. 
Згідно з пп. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку у разі зміни відомостей, внесених до реєстру платників єдиного податку, мають надати заяву, до якої, зокрема, включаються відомості про зміну видів господарської діяльності. 
Отже, для забезпечення відображення у реєстрі платників єдиного податку достовірної інформації про види господарської діяльності платник єдиного податку третьої групи у разі зміни видів господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду повинен подати разом з податковою декларацією за податковий (звітний) період, у якому відбулися такі зміни, заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку. 
Слід зазначити, що у разі неподання заяви щодо зміни видів діяльності і здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платники єдиного податку, зокрема, і платники єдиного податку третьої групи, зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 7 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ). 
Крім того, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПКУ). 
Обмеження щодо граничної суми готівкових розрахунків поширюється і на внески до статутного фонду
Відповідно до п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами (далі – Положення № 148), суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, зокрема з фізичними особами – у розмірі до 50 000 (п’ятдесяти тисяч) грн уключно. 
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. 
Отже, вимоги щодо обмеження готівкових розрахунків фізичної особи з підприємством (підприємцем), які установлені п. 6 розділу ІІ Положення № 148, поширюються на розрахунки за правочинами, предметом яких є будь-які матеріальні та нематеріальні блага, які можуть бути оцінені в грошовій формі, у тому числі – на внески до статутного фонду. 
Визначення бази оподаткування збором за місця для паркування транспортних засобів
Відповідно до пп. 268¹.2.2 п. 268¹.2 ст. 268¹ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями базою оподаткування збору за місця для паркування транспортних засобів є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.
Оновлено форми заяв про державну реєстрацію платників податків
24.09.2018 набрав чинності наказ Міністерства юстиції України від 29 серпня .2018 року №2824/5 «Про внесення змін до деяких форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Наказ № 2824/5), яким внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від    18 листопада 2016 року № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». 
Так, Наказом № 2824/5 оновлено форми заяв про державну реєстрацію, зокрема: 
► створення юридичної особи (форма 1); 
► переходу юридичної особи на діяльність на підставі власного засновницького документу або модельного статуту (форма 2); 
► змін у відомості про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань (форма 3); 
► створення відособленого підрозділу юридичної особи (форма 4); 
►змін у відомості про відособлений підрозділ юридичної особи, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань (форма 5); 
►припинення відособленого підрозділу юридичної особи (форма 6); 
► припинення юридичної особи в результаті його реорганізації (форма 8); 
► включення відомостей про юридичну особу в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань (форма 9); 
► (акредитації) відособленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації (форма 22); 
►змін у відомості про відособлений підрозділ іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань (форма 23). 
Технічному адміністратору Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) доручено вжити заходів, необхідних для реалізації цього наказу, у тому числі забезпечити в ЄДР обов’язкове заповнення інформації про наявність або відсутність кінцевого бенефіціарного власника (контролера) бенефіціара юридичної особи і відомостей про нього в ЄДР. 
Наказ № 2824/5 опубліковано у бюлетені «Офіційний вісник України» від 14.09.2018 № 70. 
Тривалість проведення документальної позапланової перевірки
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) фіскального органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. 
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. 
Тривалість проведення документальної позапланової перевірки для великих платників податків не повинна перевищувати 15 робочих днів. 
Для суб’єктів малого підприємництва строки проведення документальної позапланової перевірки не повинні перевищувати 5 робочих днів. 
Для інших платників податків тривалість документальної позапланової перевірки не має перевищувати 10 робочих днів. 
Продовження строків проведення документальної позапланової перевірки можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків – не більш як на 5 робочих днів. 
Зазначена норма передбачена ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України. 
Скористайтесь покращеною пошуковою системою Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу
До пошукової системи Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу (ЗІР) внесено зміни. 
Так розділи «Запитання-відповіді з Бази знань», «Нормативні та інформаційні документи» та підрозділу «Письмові звернення» розділу «Єдиний реєстр ІПК, Електронний кабінет, письмові звернення» доповнені новою функціональною кнопкою «Нове у розділі». 
Скориставшись кнопкою «Нове у розділі», можливо здійснити вибірку та ознайомитись із запитаннями-відповідями, документами, відповідями на письмові звернення або всіма одночасно (в залежності від обраного джерела пошуку), внесеними в ЗІР протягом останніх семи календарних днів. 
Крім того, для додаткової деталізації пошуку необхідної інформації, пошукову систему ЗІР доповнено критерієм, який дозволяє розподіляти інформацію за типами платників (юридичні, фізичні, самозайняті особи або всі типи платників). 
Про використання пошукової системи ЗІР можна дізнатись у розділі «Про ресурс» на офіційному веб-сайті ДФС України: http://zir.sfs.gov.ua/main/index/about. 
Як звітувати платнику єдиного податку
Нагадує, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду. Відповідно до п.п. 49.18.3, п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. 
Згідно з п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. 
Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя). Така норма встановлена п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Кодексу. 
Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Кодекс). 
До уваги платників податків!
Наказом ДФС України від 12.07.2018 р. № 445 затверджено перелік управлінь, які утворені на правах відокремлених підрозділів Головного управління ДФС у Харківській області, а саме: Слобожанське, Ізюмське, Південне, Харківське, Салтівське, Лозівське, Центральне, Київське, Східне. 
Враховуючи зазначене, платники податків для отримання адміністративних послуг та при листуванні з питань функціональних повноважень новостворених управлінь, повинні звертатися за адресою  розташування управління. 
ФОП – іноземці сплачують єсв на загальних підставах
Іноземний громадянин, який бажає вести бізнес та легально отримувати доходи в Україні, може зареєструватися підприємцем. 
Він самостійно обирає систему оподаткування та сплачує податки і збори відповідно до законодавства  України. Не є виключенням і єдиний соціальний внесок. 
Єдиний внесок сплачується за ставкою 22 відсотки як з доходу, отриманого ним від здійснення підприємницької діяльності, так і з заробітної плати найманих працівників. 
Харківська митниця ДФС надає роз’яснення щодо сплати штрафів за порушення митних правил
За порушення митних правил на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності,  накладається адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 
З умовами та термінами сплати штрафу за порушення митних правил детальніше можна ознайомитися за посиланням: 
Презентаційні матеріали «Роз’яснення щодо сплати штрафів за порушення митних правил». 
З 2 жовтня нові мінімальні ціни на алкоголь
остановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 748 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957» (далі – Постанова № 748) прийнято рішення здійснити коригування мінімальних цін на алкогольні напої. 
Зокрема, розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін залежно від коду виробів підвищено: 
- на горілку та лікеро-горілчані вироби на 12,4 – 19,6 %; 
- віскі, ром та джин на 12 %; 
- коньяк (бренді) на 6,6 – 9,5 %; 
- вина на 4,5 – 13,5 %. 
Так, наприклад, мінімальну роздрібну ціну за пляшку горілки 0,5 літра вмістом спирту 40 % підвищено з 79,55 до 89,40 гривень, або на 12,4 %. Крім того, Постановою № 748 визначено, що мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв заокруглюються: 
- у бік зменшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 1 до 4 копійок; 
 -у бік збільшення до найближчого числа, що закінчується на 0, якщо закінчуються від 5 до 9 копійок. 
Об’єкт іпотеки був відчужений: право на податкову знижку відсутнє
Відповідно до пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. 
Платник ПДФО – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року (п. 175.1 ст. 175 ПКУ). 
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником ПДФО як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла (абзац третій п. 175.1 ст. 175 ПКУ). 
Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно зі ст. 175 ПКУ, надається платнику ПДФО за одним іпотечним кредитом протягом  10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому, зокрема, збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника ПДФО та починає використовуватися як основне місце проживання (пп. 175.4 ст. 175 ПКУ). 
Отже, фізична особа може включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом лише при дотриманні умов, передбачених п. 175.1 ст. 175 ПКУ. Тобто, житловий будинок (квартира, кімната), що будується чи придбавається, має бути визначений як основне місце проживання. Якщо протягом звітного року об’єкт іпотеки був відчужений, то фізична особа не має права на отримання податкової знижки в частині суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом. 
ФОП на загальній системі оподаткування у машині – таксі має застосовувати РРО
гідно із п. 1 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. 
Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02 грудня  2010 року № 2755 із змінами і доповненнями фізичні особи – підприємеці (далі – ФОП), які знаходяться на загальній системі оподаткування, застосовують РРО відповідно до Закону № 265. 
Електронний таксометр – РРО, який додатково забезпечує попереднє програмування тарифів за проїзд та облік вартості наданих послуг з перевезень пасажирів (ст. 2 Закону № 265). 
Отже, суб’єкти господарювання – ФОП, що перебувають на загальній системі оподаткування, у машинах – таксі при розрахунках з пасажирами готівкою повинні застосовувати належним чином зареєстровані РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. 
Деякі особливості складання податкової накладної за щоденними підсумками операцій
Нагадуємо, що правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ). 
Правила складання податкової накладної (далі – ПН) регулюються ст. 201 розділу V ПКУ та регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 із змінами. 
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПКУ ПН може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо ПН не була складена на ці операції) у разі, зокрема, здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником ПДВ), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника). 
Якщо постачання товарів кінцевим споживачам за готівку здійснюється через юридичну особу – оператора поштового зв’язку і грошові кошти від споживача за поставлений товар надходять на поточний рахунок юридичної особи – постачальника товарів з розрахункового рахунку юридичної особи – оператора поштового зв’язку, то у цьому випадку ПН за щоденними підсумками операцій не може бути складена, тому, що при здійсненні постачання товарів кінцевому споживачу розрахунки за такі товари здійснюються через іншу юридичну особу. 
Оформлений трудовий договір – запорука соціальної захищенності громадян!
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення»  (далі – Розпорядження) передбачено проведення Державною службою України з питань праці, Державною фіскальною службою України, Пенсійним фондом України, Національною поліцією України, іншими центральними органами виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками. 
Розпорядженням передбачено посилення координації органів державної влади в питаннях проведення роз’яснювальної роботи, здійснення заходів щодо виявлення фактів застосування не задекларованої праці, а також перегляд актів органів виконавчої влади та внесення змін до них з метою посилення контролю за оформленням трудових відносин. 
Нагадуємо, що відповідно до норм трудового законодавства, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору та повідомлення органу фіскальної служби. 
Оформлюючи нового працівника на роботу, суб’єкту господарювання необхідно: 
■ укласти в письмовій формі трудовий договір (п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України ‎від 10.12.1971 № 322-VIII 2443-VIII із змінами та доповненнями). Форма трудового договору з фізичною особою затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики від 08 червня 2001 року № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» із змінами, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745; 
■ оформити наказ про прийняття на роботу (заповнюється типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 із змінами та доповненнями); 
■ повідомити орган ДФС про прийняття працівника на роботу (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»). 
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 649-р «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення»  (далі – Розпорядження) передбачено проведення Державною службою України з питань праці, Державною фіскальною службою України, Пенсійним фондом України, Національною поліцією України, іншими центральними органами виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками. 
Розпорядженням передбачено посилення координації органів державної влади в питаннях проведення роз’яснювальної роботи, здійснення заходів щодо виявлення фактів застосування не задекларованої праці, а також перегляд актів органів виконавчої влади та внесення змін до них з метою посилення контролю за оформленням трудових відносин. 
Нагадуємо, що відповідно до норм трудового законодавства, працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору та повідомлення органу фіскальної служби. 
Оформлюючи нового працівника на роботу, суб’єкту господарювання необхідно: 
■ укласти в письмовій формі трудовий договір (п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України ‎від 10.12.1971 № 322-VIII 2443-VIII із змінами та доповненнями). Форма трудового договору з фізичною особою затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики від 08 червня 2001 року № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» із змінами, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745; 
■ оформити наказ про прийняття на роботу (заповнюється типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 із змінами та доповненнями); 
■ повідомити орган ДФС про прийняття працівника на роботу (постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»). 
Категорії юросіб, які зобов’язані складати фінзвітність за міжнародними стандартами
Доводимо до відома, що частиною 2 ст. 121 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінам та доповненнями передбачено перехід на складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами в обов’язковому порядку таким категоріям підприємств, як: 
► підприємства, що становлять суспільний інтерес – підприємства – емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до біржових торгів, банки, страховики, недержавні пенсійні фонди, інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікропідприємств та малих підприємств) та підприємства, які належать до великих підприємств (наразі до великих платників застосовуються критерії – балансова вартість активів – понад     20 млн євро, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – понад   40 млн євро; середня кількість працівників – понад 250 осіб); 
► публічні акціонерні товариства; 
► підприємства, які здійснюють діяльність з видобутку корисних копалин загальнодержавного значення – підприємства, які здійснюють діяльність з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, родовищ корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування корисних копалин загальнодержавного значення, та/або виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції щодо корисних копалин загальнодержавного значення, та/або транспортування трубопроводами (у тому числі з метою транзиту) вуглеводнів та хімічних продуктів; 
► підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України – відповідно до п. 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від     28 лютого 2000 року № 419, до них належать підприємства, які провадять господарську діяльність за такими видами: 
- надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010); 
- недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕД ДК 009:2010); 
- допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД ДК 009:2010), за винятком допоміжної діяльності у сфері страхування та пенсійного забезпечення (група 66.2 КВЕД ДК 009:2010). 
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається з моменту виникнення такої застави
Згідно з п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) право податкової застави виникає: 
· у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (п.п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПКУ); 
· у разі несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – з дня виникнення податкового боргу (п.п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПКУ); 
· у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 ПКУ, – з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань. 
Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПКУ майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. 
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.  
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред’являється платнику податків, що має податковий борг. 
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. 
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих. 
Оформлення здавання готівкової виручки до банку
ідповідно до п. 29 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 із змінами та доповненнями, видача готівки з каси для здавання її до банку оформляється відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі. 
Вилучення готівки з місця здійснення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) або розрахункової книжки для здавання її до банку оформляється відповідними чеками РРО із виконанням операції «службова видача». 
Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб’єктів господарювання, є: 
1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку; 
2) квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування; 
3) примірник супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчений підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача; 
4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів. 


Ізюмська ОДПІ



 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить


Фотогалереи изюмчан

Кто он-лайн

Сейчас на сайте:
Гостей - 6

 
Служба недвижимости Вилима.

 
 
 
 
 

Сушка зерна и древесины на отходах
БЕСПЛАТНЫЕ ОБОИ ДЛЯ РАБОЧЕГО СТОЛА

Дизайн РА «Изюминка»