Здравствуйте, гость ( Вход | Регистрация )

 
Ответить в эту темуОткрыть новую тему
а творчество?, где?
Masya
post 7.1.2007, 13:57
Сообщение #1


Гость










все имена и события придуманы, сходство может быть лишь случайным!



Обычный вечер обычного дня, Женя вернулся домой, загнал свой BMW в гараж на нулевом этаже своего 2-х этажного дома, выпил рюмку хереса прямо на посудомоечной машине, и прошел к себе в спальню на первом этаже раздеться. Супруга спустилась из своей комнаты на кухню, дабы накормить мужа ужином. Под тихое шуршание посудомоечной машины Женя и Наташа спокойно поужинали и снова зарядили «домашнюю помощницу» малой толикой работы. Вернувшаяся с прогулки дочка молча съела свою обычную порцию витаминов в таблетках и ушла в свою комнату молча. После ужина Женя решил принять ванну, и вот, лежа в джакузи, в ванной комнате, обложенной дорогим итальянским кафелем, где можно организовать бильярдный зал, он понял ДЛЯ ЧЕГО ОН ЖИВЕТ!

Обычный вечер обычного дня, Сережа вернулся домой пешком, отогнав отцовскую «Таврию» в гараж на другом конце города. Разуваясь, он ударился локтем о стену в прихожей, посетовал на тесноту своей 2-х комнатной квартиры, пройдя в комнату, он споткнулся об мягкую игрушку, которую оставил в дверном проёме Андрейка, в душе ругнулся на «бардак», из маленькой комнатушки выглянула дочка, с «каплей слез» под левым глазом. Из маленькой кухоньки доносился аппетитный аромат украинского борща, приготовленного любимой. И вот, когда вся семья села ужинать в крохотной кухне, он понял ДЛЯ КОГО ОН ЖИВЕТ!
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
Googlebot
post 7.1.2007, 13:57
Сообщение #


Йа рекламко!


Группа: Bot

Регистрация: Сегодня, 10:41





Вернуться в начало страницы
Ответить с цитированием данного сообщения
Леголас
post 7.1.2007, 14:58
Сообщение #2


Эльф подстольный
****

Группа: Пользователи
Сообщений: 5 140
Регистрация: 5.10.2006
Из: здеся
Пользователь №: 6
На форуме:
4d 1h 35m 45s
Пользователь в офлайне



Супер.... rolleyes.gif


--------------------
Всё что не убивает меня, делает меня сильнее... ©Ницше

Изображение

Изображение

Изображение
Карточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
Masya
post 7.1.2007, 15:23
Сообщение #3


Гость










Цитата(Леголас @ 7.1.2007, 14:58) *

Супер.... rolleyes.gif


Мне часто говорят, что я сложен и зол, на самом же деле..., максимализм - да, анархия - да! отсутствие лицемерия, ханжества - 3 раза да!, но доброты моей неисчерпаем клад!, ибо Бог - ЭТО ЛЮБОВЬ!, а ЛЮБОВЬ - ЭТО БОГ!
я слишком молод, чтобы быть Абсолютом, хотя и пытаюсь, иногда, доказать обратное, я еще только учусь прощать(именно прощать, а не принимать!), любить научился давно, без оглядки, и без сожаления, но пока только любить! но много!, и сейчас! не потом плакать и кусать локти! сейчас!
может потому я так чувствую, я ЖИВУ ТАК! ЛЮБОВЬ - ЭТО БОГ! и любя, мы приближаемся к Богу!

Любите и будьте любимы!


Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
Леголас
post 7.1.2007, 16:48
Сообщение #4


Эльф подстольный
****

Группа: Пользователи
Сообщений: 5 140
Регистрация: 5.10.2006
Из: здеся
Пользователь №: 6
На форуме:
4d 1h 35m 45s
Пользователь в офлайне



Цитата(Masya @ 7.1.2007, 17:23) *

Мне часто говорят, что я сложен и зол, на самом же деле..., максимализм - да, анархия - да! отсутствие лицемерия, ханжества - 3 раза да!, но доброты моей неисчерпаем клад!, ибо Бог - ЭТО ЛЮБОВЬ!, а ЛЮБОВЬ - ЭТО БОГ!
я слишком молод, чтобы быть Абсолютом, хотя и пытаюсь, иногда, доказать обратное, я еще только учусь прощать(именно прощать, а не принимать!), любить научился давно, без оглядки, и без сожаления, но пока только любить! но много!, и сейчас! не потом плакать и кусать локти! сейчас!
может потому я так чувствую, я ЖИВУ ТАК! ЛЮБОВЬ - ЭТО БОГ! и любя, мы приближаемся к Богу!

Любите и будьте любимы!



Так и прав на сто процентов... Любовь - это всё.... А понастоящему чувствовать - для меня это сродни исскуству, таланту... Я сделал такой вывод глядя вокруг. Не все могут понастоящему любить, чувствовать...Как то настоящие чувства всё реже встретишь.... может просто мне везёт, кто его знает... А вообще супер - хорошую тему открыл. Которую читаешь, и чувствуешь громадный позитив...
По поводу твоей злости не слушай никого - ты не злой, неправда это...кто узнает тебя поближе тот понимает какой ты человек на самом деле...



--------------------
Всё что не убивает меня, делает меня сильнее... ©Ницше

Изображение

Изображение

Изображение
Карточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
Алена Зурабовна
post 9.1.2007, 10:12
Сообщение #5


Модератор
Group Icon

Группа: Модератор
Сообщений: 3 852
Регистрация: 29.9.2006
Из: тут
Пользователь №: 2
На форуме:
237d 5h 25m 53s
Пользователь в офлайне



Светлячек wub.gif
Карточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
doktor-maks
post 24.1.2008, 21:36
Сообщение #6


Редкий флудер


Группа: Пользователи
Сообщений: 680
Регистрация: 24.1.2008
Из: Івано-Франківськ
Пользователь №: 2 053
На форуме:
0d 15h 30m 46s
Пользователь в офлайне



ВІРА, НАДІЯ та ЛЮБОВ

Ти – найщасливіша людина в світі, бо знайшла своє єдине й неповторне кохання. Але не все так просто, як здається на перший погляд. Скільки тобі довелося втратити нервів, сил, енергії, скільки всього довелося пережити, борючись за своє щастя, знаєш лише ти. Здається, все вже позаду, вже все добре. Ти щаслива. Посмішка не зникає з твого обличчя. Відтепер вона буде завжди на твоїх рум’яних щічках. Від одного його погляду твоє серце завмирає. Світ для тебе стає кращим і ти бачиш в ньому тільки двох людей, які кохають один одного до безтями і серця яких б’ються в один такт. Інші люди для тебе – інший вимір, інший світ. Ти тонеш у своїх думках. Слова для тебе не мають ніякого значення, бо все найцінніше криється у твоєму серці.
Тоді, коли ми зустрілися з нею, вона просто сіяла від щастя, її очі сяяли. Ми сиділи в маленькій, затишній кав’ярні у центрі міста і вона промовила ці слова: “Я виходжу заміж. Скоро я стану його дружиною. І ми зможемо жити разом до кінця наших днів, до глибокої старості. Він для мене найкраще, що тільки може бути у житті людини. Людина заради якої я готова віддати навіть життя.” Відвідувачі кав’ярні, які сиділи поряд, лише дивилися на неї і слухали роззявивши рота. Напевне, вони думали: “Боже, яка вона щаслива!”
Осінь. Вона так хотіла, щоб весілля було саме в цю пору року. Мріяла про це все своє життя, і зараз, вона одягає весільну сукню. На вулиці опадає пожовкле листя. Для них грає весільний марш. Вони обмінюються обручками і присягають кохати один одного вічно, жити в парі, доки смерть не розлучить.
А батьки стоять в залі і плачуть. У голові промайнуло запитання, чому вони плачуть, це ж весілля, а не похорони? Сьогодні треба радіти! Та я не розуміла, на скільки наше життя може бути не передбачуваним. Які сюрпризи воно може принести нам завтра.
Гості, рідні та всі друзі називали цю подію “весіллям року”. Адже такого гарного весілля ніхто ще з роду не бачив. Молодята кружляли в ніжному вальсі, як двоє прекрасних лебедів. Вони кохали один одного щиро, вірно та тривожно. Це могла б бути найщасливіша подружня пара. У них було все: будинок, хороша робота, повага та найголовніше – кохання. Але одного дня життя нам щось дарує, а іншого – може відібрати найцінніше.
Майже пів року вони жили, мов у казці. Та морозного, різдвяного ранку, вона прокинулась поряд з холодним тілом свого любого чоловіка, його серце вже не билося. Чому він пішов з життя? Чому його вже немає поряд? І як мені жити далі? Як жити без нього?
Вона ридала, не могла навіть піднятися на ноги. Марніла на очах. Попрощалась з ним в останнє і труну забили цвяхами. Всі думали, що вона не витримає такого удару. Адже так кохала, була така щаслива і в одну мить все розбилось об гранітну скелю смерті. Щодня питала себе: “Чим я так завинила перед тобою, Боже? Спочатку ти забрав моїх батьків. Потім подарував зустріч з ним. А зараз забрав і його. Чому?”
Ми знаходимо і втрачаємо. Та коли втрачаєш дорогу серцю людину це – не порівняти ні з чим. Вчора вони ще розмовляли про те, як назвати майбутню дитинку, а сьогодні його вже нема. Та ти розумієш, що повинна жити хоча б заради того, що носиш під серцем частинку його, ваше майбутнє дитя.
Світ став пустим. Здається, кругом тебе пітьма і ти нічого не бачиш.
Ніколи до цього я не замислювалася над тим, яким короткочасним та не передбачуваним може бути наше життя. Ми не знаємо скільки у нас є часу на цьому світі. Ми не знаємо, що на нас чекає завтра. Ми переживаємо в зв’язку з тою ситуацією, яка склалася у нашій країні. Та зараз, я зрозуміла, що це нічого не варте, бо у житті є важливіші речі. Не варто переживати про те, що ти втратив роботу, бо завтра можна знайти іншу. Не варто переживати, що ти не склав іспит, його можна скласти заново. Не варто переживати, що ти не можеш купити собі будинок, машину, чи якусь іншу річ. Хоча це і ніщо в порівнянні з втратою дорогої серцю людини, але життя триває!
Вона зуміла перебороти слід від гіркого подарунку долі. Зараз, на небі засяяла нова зірка і моя знайома ніжно пригортає до грудей свого синочка і каже: “Боже, яке це щастя чути перший плач рідної дитини”. Його назвали іменем батька і це маленьке чорнооке створіння весь час нагадуватиме про щире та вірне кохання своїх батьків. І вже заради цього варто жити!

Наталія Донська


--------------------
When doctors differ who is to decide?
Карточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения
finic_evg
post 25.6.2008, 16:19
Сообщение #7


Редкий флудер


Группа: Пользователи
Сообщений: 927
Регистрация: 21.12.2007
Пользователь №: 2 030
На форуме:
6d 22h 23m 19s
Пользователь в офлайне



Без начала и без конца
Без прошлого и без будущего...
Ореол света окружает этот мир закона
Мы забываем друг друга
Спокойные и чистые, лишенные силы и опустошенные
Вода моря - сплошная гладь
и как зеркало отражает луну
Облака исчезают в синем пространстве,
Горы ярко сияют...
Сознание обращается к созерцанию
Диск Луны остается одиноким...
Карточка пользователяОтправить личное сообщение
Вернуться в начало страницы
+Ответить с цитированием данного сообщения

Ответить в эту темуОткрыть новую тему
2 чел. читают эту тему (гостей: 2, скрытых пользователей: 0)
Пользователей: 0

 

- Текстовая версия Сейчас: 25.9.2018, 10:41